Мелодії душевних ран на світанку чийогось життя
Відкривають нову і привабливу казку,
Що, мов віками... жадане світом відкриття,
Дарує радість, славу і любовну ласку.
В'януть серця, затьмарені мелодією щастя,
Не мислить розум, бо і він в омані
Й пливуть у вічність справжні почуття,
А ми в стагнації духовних зорепадів.
В ейфорії надії дитячі вмирають
І сонце на заході сходить, а на сході згасає;
"Всі" надії великі та щастя безмежне будують,
А моя зірка безслідно зі світу зникає...
Ілюзії
- Деталі
- Автор: Ірина, 17 років - Іршава, Україна
- Перегляди: 641
Коментарі