Незагоєні рани,
Які ж ми банальні?
І який гидкий наш прах!
Ятрить рана душу,
Чому ж воно так?
Дикий біль голови,
А ти шукаєш якісь мотиви:
Не знати для чого?
Камінь печалі
На грудях повис
І тягне вниз
До потойбічної самоти.
Сльози як росинки
Спустились по щоках
Чому ж воно так?
Осушить вітер їх,
А не пригріє сонце весняне
І стануть невидимі як душа,
Він їхню вологу
Понесе у далеку дорогу
і забуду я про них
Та не згадаю…
Що колись лились додолу
Тай без перестану
Чому ж воно так?
Небо і сонце
Посміхається вслід,
Тобі байдуже,
Тобі не до них…
Зажата у грудях
Історія журби,
Розчарування, сліз
яку зберегли ми.
Рани
- Деталі
- Автор: Марьяна, 17 років - с. Хижа, Україна
- Перегляди: 818
Коментарі