Немає совісті в людей,
Дрелять вже в 10 ранку, -
Ось так почався ж нині day,
З веселого сніданку.
Проте, здається, це ще нич,
Лиш вийди ти надвір,
Побачиш завжди ти там дич,
І статус цей завір.
Під лавками окурки сигарет,
Пляшки валяються усюди,
Скажіть, що за суспільства гнівний злет?
Погляньте... де всі ділись люди?
А відповідь проста і досконала,
Сміття ось це - це люди, це народ,
Неначе злість громада одержала,
І загубився доброти десь код.
Загублений код
- Деталі
- Автор: Олена Лапчук, 15 років - Мукачево, Україна
- Перегляди: 867
Коментарі
Але на цьому, на мій погляд, весь „позитив” твору і закінчується. „Сміття ось це - це люди, це народ” –не вартує, на мій погляд, називати людей і народ сміттям ні при якому розкладі, бо людина слаба, людина грішна, але вона і велика і є вищим Божим створінням.
Ну, а на рахунок „Дрелять вже в 10 ранку” - думаю, що ранок - це шість, сім годин, а десять – розпал робочого дня, коли треба дреляти, стругати, будувати, взагалі – працювати, інакше і буде та сама розруха, що породжує „Під лавками окурки сигарет, Пляшки валяються усюди”.
Словом, як писав Олександр Грін: „Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити чудеса своїми руками..”
Оленко, щиро бажаю тобі успіхів – читай, твори, зростай!