***
На порозі пил, на сходах
Пил і на стільці.
Восьма вечора. Приходжу
З ліхатрем в руці.
На жовтаві, вогкі стіни
Темрява лягла.
Пахне ладаном осіння
І тверда імла.
Я – малий, прозорий привид.
Ти – рояль старий,
Від років своїх геть сивий
Знизу догори.
Та нам весело.
У вічність ми разом пірнем
І здадуться нам століття
Найкоротшим днем.
Ось і згаснув мій ліхтарик...
Я мабуть піду.
По розбитих вікнах вдарив
Вітер. На біду...
***
День солоний, день безодні,
Під будинком,
Над підвалом.
Ти прийшов до нас сьогоді.
Як тебе не вистачало!
Мов коти стдить сторожа,
Чи сторожа тут котяча?..
Дивиться коса вороже
На траву, що ледь не плаче.
Всюди тонко і прозоро,
Всюди тепло, непомітно
Для людського пахне зору
Ліхтарем рожеве світло.
І піщано – бірюзово,
Як розірвану колядку
Ніч наухкали нам сови.
Ранок все почне спочатку.
***
Жовта гусінь виїла зірки.
Зорі металеві, пурпурові.
І тепер на відстані руки
Я оглухла до твоєї мови.
Не бряжчать комети вже давно.
Всі згоріли. Попіл під ногами.
Тільки білим скапує вином
Кров солодка зоряної брами...
***
Гілки тонкі. Початок квітня.
І поїздів ледь теплий рев.
Водою зморене повітря.
І жовтизна рудих дерев.
«Мовчати складно, але легше» -
Такі слова візьми собі.
17:30. Вітер крекче.
Мабуть найгірший час в добі.
***
Постать обвуглена в пам'яті.
Серпанки і ноги пом'яті.
Червона іскра за п'ять кілометрів.
Роги, копита, медалі,
І каравели.
Топлені в вусах беззубої карамелі.
Ви щироседно віддали
Мене. Погана прикмета.
Які ж Ви чутливі, Падре.
Завтра по душу Вашу
Я прийду кріз пряну ватру.
***
Так високо сьогодні
Небо зав'язане.
І наші улюблені електроластівки
Помаранчевіють Весною.
Зелені ліхтарики на паркані
Завжди
Про тебе
Мені.
***
Бузково крихкий хмаристий плюскіт.
Жовті кульбаби як жовті молюски.
Стукає пил у двері горлянки.
Гусіь небесна. Небесні танки.
Сірий асфальт і білявий попіл.
Крапка у краплі море топить.
Гострий мороз лізе з дзьоба фіалки...
Лежать на балконі травня кавалки.
***
В моєму персональному Парижі
Є вулиця без неба і без дна.
Там в темряві десь зблиснуть очі хижі,
А в світлі п'є калюжний сік Весна.
Ледь кисло пахне синій мох на стелі,
Вологі стіни віддають теплом.
Я там чекаю, наче у пустелі
Щоб дощ на моїх пальцях охолов.
Короткі звуки, стукіт тіл небесних,
Мереживо і світло з-під води.
Париж мій персональний... Він воскреснув.
Я залишаюсь в ньому назавжди.
Коментарі
Успіхів у подальшій творчості.