Розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".
Всі ви знаєте, напевно,
Котика, що втік з Рекіт
В Львів, як було пізно й темно,
А прибіг аж на обід.
Президентом стати мріяв,
Мером міста буть хотів -
Та нічого він не вдіяв,
Місця там він не зігрів.
І не гаяв довго часу,
В електричку котик сів
І на Дермань свої лапи
Повернув на монастир.
Бантом котика назвали,
Шанували там його,
Рибкою ще годували
І давали молоко.
Тут створив він осередок:
Всіх котів в МАЛіЖ прийняв,
Був між ними він директор,
Чемно він вітався: «Няв!»
Навіть ректор і проректор
Приїзджали до кота
Похвалили за проекти
І великі здобуття.
Дали два яйця і сало
В нагороду за діла.
Бант подумав:
«Не замало Для Великого Кота?»
Це дало йому наснаги,
Захотілося творить
І котів у маліжани
Всіх на світі залучить.
І зробили фотознімок,
Щоб у Львові показать,
Щоб згадали про свій вчинок,
Як не дали мером стать.
А з цим котиком дружили
Маліжани наші всі,
Інтерв'ю в нього просили,
Слухали його вірші.
Бант тримав себе поважно,
Все про себе розказав:
Про Рекіти та Чикаго,
Мріяв, щоб цого хтось взяв
Не тому, що він під небом
Проживав в монастирі,
- Бо комп'ютер йому треба,
Інтернет, на сайт зайти.
Й захотіла наша Катя
Бантика додому взять,
Випросила в мами й тата
Дозволу кота прийнять.
Бант живе тепер у Каті
І роботу там веде
Не на дворі, а у хаті,
Всі умови в нього є.
А роботи в нього море -
Осередок відкривать.
Бант оббігав поля й гори
- Треба ж всіх котів зібрать!
Приїзджайте до нас в Дермань,
Котику зробіть візит.
Бант запрошує до себе,
Всім передає привіт!
Котик Бант
- Деталі
- Автор: Наталія Хомич, 7 клас - с. Дермань, Україна
- Перегляди: 945
Коментарі