Рядки твоїх віршів ніколи не забудуть,
Бо в них життя тодішнього журба.
В них нашої країни довгі крила,
Життя і смерті вічна боротьба.
Шевченко… В слові цім живе Вкраїна.
В його віршах не витерта сльоза.
У тих віршах безсмертна наша сила.
В його віршах чи ж осінь, чи зима…
Туга в них вічна, вічний біль нестерпний,
Страждання, муки, що в житті ведуть…
Ведуть поета, генія - Шевченка.
Вони ж в майбутнє вистелили путь.
Він говорив: "Перо сильніш меча,
Сильніше шаблі, пістоля й кинджала".
Не на війні, та все ж він воював
За те, щоб Україна волю мала.
І струн кобзи торкнувшись мимохідь
Своєю теплою дорослою рукою
Заграв мотив… Народний наш мотив,
Що повен болем, смутком і тугою.
Кобзар в душі, а по життю бідняк…
Лиш сам один на світі був зостався.
Він сирота! Нещасний він! Кріпак…
Та попри все він вижив й не зламався.
На заслання його заслали владарі
Післякріпатцтва в пана Енгельгарда,
А він писав… писав… писав зорі.
Тарас хотів, щоб жила в світі правда.
…"Зоре моя вечірняя, зійди над горою.
Поговорим тихесенько в неволі з тобою…"
Він говорив з зіркою, що у небі синім,
Та не забрала зіронька печалі вечірні.
Не змягчила йому долі. Не засолодила
Він молився до Вкраїни, та не відповіла.
За неї він життя віддав, за неї лиш одну - єдину.
Із творчих уст святі слова лише до неї щиро линуть.
О, наш Тарасе! Батько ти всім нам.
Якби ж ти бачив зараз Україну!
Якби… Цікаво, що б ти нам сказав?
Чи так хотівти бачить Батьківщину?
Коментарі
Сильніше шаблі, пістоля й кинджала"
Велике спасибі Вам, Іване Івановичу, за підтримку, та я намагатимусь у майбутньому виправити свої помилки!