Моря всихають, залишаючи болота.
Минають дні і ночі, наче мить.
Минає біль, тріумфу позолота,
Бо в невідомість геній-час летить.
Я бачу осінь ніжно-золотисту,
І небо бачу в пристрасних тонах,
І дуб могутній бачу серед лісу,
І обриси грибів в опалих тих листках.
Усе іде, і вже минула осінь,
І дуб отой, - а що ж то був за дуб!
Гілки пишнющі, мов дівочі коси...
А залишивсь від нього тільки зруб.
Листочки в дуба, як, було, згадаю
Їх обриси, мов створені митцем,
Мов точно виведені його олівцем.
А час іде, і, навіть він минає.
Я бачу знову той осінній ліс,
Проте над ним похмуро-сірі хмари.
Стоять дерева в лісі, мов примари,
А дуб могутній залишив лиш зріз.
Дуб
- Деталі
- Автор: Людмила, 16 років - с. Чорнотисів, Україна
- Перегляди: 964
Коментарі