Додано ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет"
***
Коли ж нарешті розум набереться
Змінити це, піднятися з колін?!
Саме по собі щастя не займеться:
Нам довели це стільки поколінь!
Усі ж ми козаки по крові,
І знаєм, що Шевченко заповів.
От тільки кому тут казати слова волі,
Як ми прийняли ролі кріпаків?
Гей, молоді! Пора ставать до бою,
Брехню брехнею вже назвати слід!
Нам знов здобути треба свою волю,
Щоб милим був нам кожен сонця схід!
ВІЛЬНИЙ ПТАХ
Я випущу на волю свого птаха
І пульс в тривогу радо відпущу,
Мені не треба, мабуть, даху:
Не хочу я ховатись від дощу.
Кричатиму з вікон я монологи,
Хоч це і не шекспірівський сонет.
Пристане хтось і на мою дорогу,
І підемо ми разом уперед.
Дивлюсь навколо: пошлість в рамці
І ницість ходить – не клеймить ніхто,
А безкультур'я й кіч, поганці,
Цвітуть, неначе їхнє тут житло!
Гей люди! Чи вас пліснява накрила?
Десь стержень є? Вам дзвоник не бринить?
Та розпустіть нарешті свої крила,
Сміття навколо себе й з душ зберіть!
Я випущу на волю свого птаха,
Й сама за ним я сміло полечу,
Старатись буду, не допущу краху,
Навколо себе хоч любов спасу!
ВІРШ ВИПУСКНИКАМ
Сьогодні ви із світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг,
Цей день з дитинством був у вас прощальним,
провісник він незвіданих доріг!
І досвід, й мудрість просто не даються,
Та й доля часом на удачу гра:
Десь щастя ллє, а десь тривоги в'ються,
а для завзятих труднощів нема!
В житті по-правді всього добивайтесь,
Бо під лежачий камінь не тече вода.
Боріться, цілей домагайтесь,
Бо перемогу доля не несе сама!
Коментарі
Гадаю, Евеліна змушує задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, тому кличе сюди:
"Дивлюсь навколо: пошлість в рамці
І ницість ходить – не клеймить ніхто,
А безкультур’я й кіч , поганці,
Цвітуть, неначе їхнє тут житло!"
Тай добре робить!