Учасниця Міжнародного фестивалю «РЕКІТСЬКЕ СУЗІР'Я - 2012».
Розташовано ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі інтернет
ОДКРОВЕННЯ ДНА НАТХНЕННЯ
Ти знаєш, сонце не рахує дні,
Як не рахує небо всі краплини,
Хіба натхнення лет вітрами спиниш,
Хіба відміниш мрії ради снів?!
Хіба загасиш в помислах вогонь,
Коли крізь терни шлях твій пролягає,
Це доля. Це дорога. І я знаю,
Що не згублю зорю свою з долонь!
Ти знаєш, сонце не рахує дні,
Не мрій кроком навіть сьоме небо,
О, добрий ранок, осяйна Евтерпа,
Пошли натхнення й боротьби мені.
МАЛЕНЬКОМУ ПРИНЦОВІ
або після нашої ери
Крилате сонце, п'яне стиглим днем,
Перебирає спалені світанки,
Мій смуток – цих країв абориген –
На самоті дожовує мовчанку.
Дощів латаття всотує озон,
Сліди копит Пегаса топчуть небо,
Нитки печалей квилять в унісон
Про сьому вічність на зразок forever.
Картаті рими – прапори щодення,
Підточують зсередини хвилини,
Пару зірок, як солов'їв натхненних,
Сортує у кишені Арлекіно.
Поза межею – бурштинові сни
Лоскочуть вуса сивим очеретам.
Ти хочеш дочекатися весни
На злеті?
У леті?
На іншій планеті
Втретє.
Коментарі
Мене схвилювали її думки, бо в них почуття.
Думаю, Евтерпа надихає авторку. А може Світлана служанка Евтерпи?