Пише тобі, Господи,
Мале "я" здалеку.
Запитаюсь: мене ангели
Принесли чи лелеки?
Якісь не надто мудрі
Люди говорили,
"Бог - живе створіння",
Й хотілось брати вили...
Немає в нас, у людях,
Космічних глибин,
Чомусь для тебе стали
Найгіршими з дитин.
Бажання маю сильне
Пізнати Твою сутність.
Розіб'є, мабуть, в прах
Мене Твоя могутність.
Відчуття бува не рідко,
Наш не єдиний простір.
Й відчуваю тебе в собі
Глибоко. Та злості
Безкінечно в мені.
Вибач за це, Боже.
Про ту багнюку знаю,
Справитись не можу.
Мені страшно час від часу
Буває удома,
Коли нема поруч батька,
Друзів, Її, втоми.
Я пишу Тобі, Господи,
Бо каюсь пред Тобою.
Хочу стати чимось більше,
Галактик множиною...
"Нахабний малий мрійник!" -
Думаєш, - і правда.
Тільки треба повернутись
До Життя. Смарагди
Викопують із літосфери.
Нехай один злетить,
Не з кораблем, а з душею
В невидиму блакить.
11.05.2013
Перший лист Богу
- Деталі
- Автор: Вася Малишка, 14 років - Ужгород, Україна
- Перегляди: 888
Коментарі