1 1 1 1 1 (1 голос)

Буває, хочеться кричати
і вирватись на волю із кайданів.
Мов, душу свою розірвати
пробігти тисячі майданів.

Розбите крихітне серденько
безмежно ніжної дівчини.
Ти відштовхнеш її легенько,
далеко в небеса полине.

Його бездонні карі очі
залишуть в серці їй осадок.
Її недоспанії ночі
принесуть болі їй у спадок.

Далекі відстані долала.
Робила кроки в забуття.
Та всеодно його кохала,
її вбивало каяття.

Пройшли роки, відійшли болі,
вона всміхнулась до життя.
Нарешті вирвалась з неволі,
забула давні почуття.

Вони ролями помінялись.
Вона байдужа, він кохав.
Вона над цим всім посміялась,
за неї б він життя віддав!

Коментарі  

Суок
0 #2 Суок 12 вересня 2013
В стихах много искреннего чувства - очень красивые стихи)
Ігор Дах
0 #1 Ігор Дах 24 серпня 2013
Марічко !,вірш сильний,але слідкуй за розміром.Як на мене, то так би було краще:Буває, хочеться кричати / У Всесвіт із усіх майданів, / Щоб тіло грішне розірвати / І душу вивільнить з кайданів...
Я впевнений-у Тебе все буде добре!!!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі