Меня нет
Вхiд/Реєстрація
Меню
Зараз на сайті:

Зараз на сайті:

69 невидимок та жодного жителя

Читальний зал

Полюби мене...

Деталі
Перегляди: 1175
1 1 1 1 1 (3 голосів)

Полюби мене по-справжньому,
Подивися глибокі мої очі...
В них затаїлись сумні сльозинки...
А хочеш, я не плакатиму?
Ніколи більше! Тільки радуватиму!
Не дивись, що я такий незграбний:
Не хочу таким бути, повір.
Насправді! Просто хочеться трохи ніжності,
Хоч маленьку краплину любові,
Хоч клаптик твого лагідного серця...
Мені не потрібно багато:
Ні дорогих машин, ні прикрас.
Тільки шматок хліба вранці.
Тільки блюдце молока...
Але ж я віддячу!
Думаєш, ні?
Думаєш, від мене тільки зайві клопоти?
Та лиш на мить уяви:
Кожного дня я чекатиму тебе вдома.
Не зважаючи ні на що... Просто чекатиму.
Зі мною може бути й весело:
Я вмію гратись і розважати. Усе вмію.
Чому так важко мене полюбити?
Я не гірший за інших,
Я собака! Тільки... бездомний.
Та все одно плекаю хистку надію
Щиро й упевнено.
Полюби мене по-справжньому,
В моїх очах ще не згасла віра!

Коментарі  

Оборіна
0 #14 Оборіна 23 березня 2014
Дитина виложила у вірші свою надію, біль, мрії. А ми тут для того, щоб допомогти її. П.Топольонок, то підкажіть на практиці самі.
Оборіна
0 #13 Оборіна 23 березня 2014
Юлічка, привіт. Цікава тематика. Не ображайся, я хочу лише запропонувати тобі написати не подивися глибокі мої очі, а заглянь в гл. мої очі. Мені здається, що так було б краще.
MaLugoVase
+8 #12 MaLugoVase 04 грудня 2013
Дуже сильна поезія... І саме поезія, а не просто вірш
topolenok
+9 #11 topolenok 29 листопада 2013
Цитую Віктор Власюк:
Тільки шкода, що автор віддає пріоритет сучасному молодіжному тренду в поезії - зневажати класичні вимоги до вірша, а саме дотримуватись рими і розміру. Звичайно, писати у класичному стилі набагато важче, ніж вихлюпнути в Інтернет "поток сознания", який на сьогодні вважається модною течією в поезії. Але при всій духовності й філософській глибині такої творчості вона залишається неповноцінною. Принаймні, на мій погляд.
Думаю, каждый стиль написания стихов хорош там, где он хорош. Где именно он наилучшими образом передаёт то, что хотел выразить автор. А решать, какой из стилей полноценнее - это всё равно что думать, какой цвет художникам важнее - синий или зелёный...
Молодёжь всегда поступала как-нибудь по своему, и старшее поколение всегда расценивало это как диверсию против традиций:) Но на самом деле далеко не всегда всё было и вправду настолько ужасно. Классичесий ведь стиль никуда не денется, он универсален, как таблица умножения, и все дорожки от него ведут к нему. А вот без "неправильной" молодёжи в мире было бы ужасно скучно, наверное)
ісаєвич
+9 #10 ісаєвич 29 листопада 2013
У Юлі добра душа і вона не байдужа. Це найважливіше.
А до порад професіоналів варто прислухатися.
Ольга Царицанська
+12 #9 Ольга Царицанська 28 листопада 2013
Вільне віршування, як поетичний авангард, має широке розповсюдження і має право на існування.Його використовували в своїй творчості багато відомих поетів.Якщо верлібр поданий з ідеальним використанням всіх художніх засобів мови, а ще і з цікавою темою то справляє сильне враження."Полюб и мене" - як для початківця заслуговує на увагу.
wolodumur kowaluk
0 #8 wolodumur kowaluk 28 листопада 2013
Кілька разів прочитав вірш юної поетки і коментарі до нього. Особливо "впав" мені в око коментар відомого поета із Києва, мого колеги-друга Віктора Власюка. На всі 100 погоджуюся з його оцінкою твору та корисними порадами. Думаю, що авторам слід терпеливо із порозумінням відноситися до оцінок справжніх професіоналів. У такому випадку вони зможуть багато у них навчитися й не допускати помилок в роботі над поетичними творами. Нехай щастить Вам у дистанційому навчанні любі мої поети, прозаїки і журналісти.
Костя
+3 #7 Костя 27 листопада 2013
Цитую Віктор Власюк:
.......Це ж саме можу сказати і про збірку віршів безумовно талановитого юнака із Закарпаття Малишка, з якою мав нагоду ознайомитися нещодавно. Дійсно, деякі речі написані сильно, але саме "речі", а не вірші, адже врішами їх назвати якось язик не повертається. Скоріше це "білі" вірші або верлібри.
Ну, что касается Васи, то я с вами не согласен. Вот этот стих:Ссылки запрещены КОЛИ Я ВТЕЧУ ЗА КАРПАТИ по моему и рифма и все при нем
Віктор Власюк
+1 #6 Віктор Власюк 27 листопада 2013
Вірш дуже людяний, скрізь нього проглядає добра людина, яка уміє співчувати і обігріти своїм теплом знедолених. Тільки шкода, що автор віддає пріоритет сучасному молодіжному тренду в поезії - зневажати класичні вимоги до вірша, а саме дотримуватись рими і розміру. Звичайно, писати у класичному стилі набагато важче, ніж вихлюпнути в Інтернет "поток сознания", який на сьогодні вважається модною течією в поезії. Але при всій духовності й філософській глибині такої творчості вона залишається неповноцінною. Принаймні, на мій погляд. Це ж саме можу сказати і про збірку віршів безумовно талановитого юнака із Закарпаття Малишка, з якою мав нагоду ознайомитися нещодавно. Дійсно, деякі речі написані сильно, але саме "речі", а не вірші, адже врішами їх назвати якось язик не повертається. Скоріше це "білі" вірші або верлібри.
Ігор Дах
+12 #5 Ігор Дах 24 листопада 2013
Так,звичайно,ві рш високодуховний. Не кожному під силу така тема. Я радію,що у МАЛіЖі є такі таланти!!! Хоча вірш ще потрібно вдосконалювати. Я думаю,що Юлія ще над ним трошки попрацює. МОЛОДЧИНКА!!!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»