1 1 1 1 1 (2 голосів)

Розташовано Адміном МАЛіЖу

Ясно світить сонце, і лежить навколо
Тепла і родюча рідная земля.
І цвіте пшениця золотим колоссям,
І іду тим полем через роки я.
Скільки літ минуло, а усе, як вчора:
Золота пшениця й сині васильки.
І у тебе очі такі само сині
Не змінили зовсім їх життя роки.
Я тебе згадаю - і радіє серце,
І хвилює пам'ять мене знов і знов,
Бо крізь роки бачу очі твої сині
І такі глибокі, як моя любов.
Рідна Україно, ти така яскрава!
Переливи барвів на твоїй землі.
Та для мене кращі василькові, сині,
Що вернули силу мені у житті!

Коментарі  

Ігор Дах
0 #1 Ігор Дах 12 березня 2014
В цьому вірші є неточність. Коли пшениця цвіте у неї колос зелений,а не золотий. Збита рима. Треба трішки ще попрацювати. А в основному Твої вірші хороші. МОЛОДЕЦЬ!!!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі