Українська мова - зернятко народу,
Паростком свободи в душах проросло,
Бо моїй Вкраїні, милій, неповторній,
Як один з дарунків Богом надано.
Українська мова - пісня солов'їна,
Колискова неньки над малим дитям,
Виросте синочок, мову незабуде,
Величезна сила - мова козака.
Бо немає мови, то нема й народу,
Як нема струмочків, що дзюрчать із гір,
Не буде співати милий соловейко,
Не росте калина - на німій землі.
Українська мова - наше найдорожче,
Будемо боротись, лиш би не згубить!
Бо не буде мови, будем як підпанки,
На землі славетній у вирі століть.
Українська мова - пісня лебедина!
Ну, а як побачим журавлиний клин,
Знаймо українці, в мові наша сила,
Навіть журавлята вірні їй завжди!
19.01.2016 р.
Коментарі
===
Бан користувачеві Ісаєвичу на місяць. Обгрунтування дивитись в моєму блозі.
Далее выскажу своё личное мнение о происходящем (не как модератор, а как частное лицо).
Цитую ісаєвич:Знаете, вам конечно трудно будет в это поверить, но я тоже очень люблю украинский язык. Это во-первых. А во-вторых, считаю, что родная речь - тема очень важная. И что чем важнее тема, тем внимательнее, аккуратнее, уважительнее нужно относиться к ней в своём творчестве. А этот стих, как и остальные ему подобные (коих тут у нас десятки, как близнецы похожих) написан на основе заезженных шаблонов. Неаккуратно написан. И это очень плохо. Потому что некачественное исполнение только унижает тему, о которой говорится. И начинать хвалить плохо написанный стих просто потому, что он о родном языке, называя его очень удачным, прекрасным и совершенным - это тоже очень плохо. Это фальшь. Никто не спорит с тем, что Оксана талантлива. У неё есть много других стихов, в том числе весьма удачных. Но конкретно этот её стих - слабый, и все это видят. И как мне кажется, пан Иван, своей неправдой вы, во-первых, тоже неуважительно относитесь к теме стиха - родному украинскому языку, а во-вторых, прививаете девочке искажённые представления о том, что она написала, выставляя её стих образцом стихосложения заместо того, чтобы помочь справиться с недостатками.
пысы: Поздравляю вас и всех с праздником украинского языка!
Мова - це історія народу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Дуже добре, коли про це не забувають юні літератори, бо кожен із них вільний у виборі теми. І ще, далеко не всі автори нашого сайту стануть професійними журналістами, письменниками і поетами,хоча цього й прагнуть. Мені видається, що робити порівняння на кшталт того, що хтось ось бачите як написав не слід, бо у такий спосіб ми змушуємо у своїх коментах дотримуватися якогось шаблону. Будьмо толерантними, думними і розважливими. Успіхів нам усім у творчості і взаєморозумінні . Нехай нам щастить!
Я просила осінь:
«Поки я маленька,
Не приходь у гості
До моєї неньки.
Хай побуде мати
В лагідному літі,
Де ясніють зорі
Й ніжно пахнуть квіти».
Та холодна осінь
Стиха хихотіла
Візерунки зморшок
Малювала вміло.
Я просила осінь,
Я благала: «Досить!»
Не мети матусі
Сивину на коси.
А вона сміялась
І своє робила.
Ще й журбою плечі
Щедро їй укрила.
Я руками буду
Виправляти зморшки
І волосся сиве
Фарбувати в жовте.
Та не маю сили
Знять журбу важкеньку.
Я ж іще дитина,
Я іще маленька…"
Маркиян, ты добрый человек, но твоя похвала медвежья услуга автору. Стихи очевидно, всем заметно слабые. От того что в стихе пишется на важную тему он лучше не делается. Перебор всего - главный недостаток стиха. Избитые метафоры, заезженные сравнения... Сейчас прошел здесь - десятка три стиха на эту тему. И на тему любви к маме, что тоже важная тема, тоже много. Но талантливых мало...