Меня нет
Вхiд/Реєстрація
Меню
Зараз на сайті:

Зараз на сайті:

260 невидимок та жодного жителя

Читальний зал

Задум

Деталі
Перегляди: 768
1 1 1 1 1 (1 голос)

Узявши пера,
у невпізнанний світ я буду йти,
нестиму в собі радість і надію.
Я виконаю власний заповіт,
в якому виплекаю свою мрію.
Ітиму завжди гордо я вперед,
Не знаючи ні горя, ні печалі,
у сонця поточу всі промінці,
Дзвінкі струмочки буду я вплітати
У ті вірші,що вилітають із душі,
Що у дорозі буду їх складати.

Коментарі  

o.markovich
0 #3 o.markovich 18 березня 2016
Я дякую. Вважаю, що підказки слушні і я попробую відредагувати. На мій погляд, так буде дійсно краще.
balaguratetjana
+1 #2 balaguratetjana 15 березня 2016
Оксанко, попрацюй над віршовими розмірами. Якщо ти з ними подружишся, вірші будуть кращими. Не захоплюйся дієсловами, шукай нові рими. А оптимізм у тексті запальний, гарячий! Веснянонастроєв ий!
Олександра
+1 #1 Олександра 14 березня 2016
Люба Оксанко!
Вірш доволі симпатичний. Навіть нагадує чимось лірику Лесі Українки.
Є маленькі неточності:
1. я піду у невпізнаний світ - збігається дві голосні. Спробуй написати: у невпізнаний буду йти я світ.
2. в якому я плекати буду мрію - збіг голосних "у" та "я". Ліпше так: в якому виплекаю власну мрію.
3. точитиму у сонця - збіг голосних.Давай так спробуємо: у сонця наточу всі промінці.
4. передостанній рядок у тебя вийшов довгуватий і трішки вибився з усієї картини вірша. Пограйся з ним якось інакше. Наприклад, так: У тф віріш, що вилітають із душі.
А загалом, дуже сонячний і гарний вірш. Оптимістичний.
Чекаємо від тебе й надалі таких творів )

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»