1 1 1 1 1 (2 голосів)

Прийшло кохання – пішов мій розум.
Рук доторкання і – я одразу
Неначе птаха злітаю в небо,
Там так красиво! Але без тебе…
…Знову в обіймах я відчуваю,
Що, мов сніжинка в долоні, таю;
Моє серденько, як пташка, б'ється;
Душа від щастя ніжно сміється.
Мене навіть запах його чарує –
Кров у жилах нестримно пульсує.
Час без нього – хвилини страждання…
Тепер я знаю, що це – кохання.

Коментарі  

Katya
0 #5 Katya 08 квітня 2016
Цитую Ігор Дах:
Мало сказати,що гарний. Я рідко такі читаю. Це вся душа закоханої юнки. Це щось величне! Пиши, така поезія читається!

Щиро дякую!
Ігор Дах
+1 #4 Ігор Дах 08 квітня 2016
Мало сказати,що гарний. Я рідко такі читаю. Це вся душа закоханої юнки. Це щось величне! Пиши, така поезія читається!
Sumak
+1 #3 Sumak 08 квітня 2016
Спасибі за те, що дослухалась до моєї поради. Бажаю творчих злетів!
Katya
+1 #2 Katya 08 квітня 2016
Цитую Sumak:
Вірш гарний, але попрацюй над помилкою - словом "разум". Я вважаю, що краще замінити його на "розум".

Дякую!Згодна з помилкою, вже виправила
Sumak
+2 #1 Sumak 07 квітня 2016
Вірш гарний, але попрацюй над помилкою - словом "разум". Я вважаю, що краще замінити його на "розум".

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі