1 1 1 1 1 (1 голос)

Вона любила спати на ослоні
І мружитись від запаху дощу.
Подобалося їй, як лапки сонні
Ступали по весняному плечу.

Вона вдихала з м'яти незалежність,
Мурчала ввечері до тих зірок,
Що викликали у душі бентежність,
Сповільнили на небі тихий крок.

Вона любила гратися із вітром.
Жила біля людей. Та все ж пішла,
Крутнувши хвостиком. В промінні світлім
Вона свою свободу віднайшла.

Коментарі  

topolenok
+1 #1 topolenok 12 листопада 2017
Хороший стих. Грустный, но есть в его о́бразах что-то такое, что мне очень нравится.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі