Шумить, гуде Дніпро могутній…
Ех! Добре мати батьківщину,
В яку несуть вітри попутні.
…Чекає Дніпр ту годину –
Егей! Далеко понесе
На течії кайдáни в крóві…
Коли б ще не одне есе
Освяченим було у слові.
Тримає небо соколів-орлят…
Аби ще мить… Щемить душа за них.
Разюче світло з крилець янголят
Аж потопило тьму. Та ще не стих
Самотній той, що випасав ягнят.