1 1 1 1 1 (0 голосів)

Як з'являються поодинокі зорі,
Так легко дихають прозорим сном.
Хоч в цього вечора думки суворі,
Теплом безвітряним снує часом.

Калина в листі дожидає літа,
Співа неспішно буркотливім дню.
А перша зірка, маревом покрита,
Вечірнє небо бачить без вогню.

Неспішно стукає у шибку втома,
Дрімотно гілка б'ється об ліхтар.
Чуже далеко, усе рідне – вдома:
Калина, зорі, горизонт без хмар.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі