1 1 1 1 1 (2 голосів)

Як прикро, що не стрілися тоді,
У дощ, який би змив від страху втому.
А розчинилися би у воді
Ті сумніви, що виникли потому.

Нестерпна та дистанції стіна,
Зв'язок у «Viber» – все ж не та розмова.
Один рядок, і думка щось тісна,
А дощ – це простір для польоту слова.

Коментарі  

topolenok
0 #2 topolenok 19 серпня 2018
Стих вроде бы и незамысловат, но в последних двух строках есть нечто особенное, такое, что притягивает к стиху и он запоминается. И это очень классно.
Маркіян Лехман
+1 #1 Маркіян Лехман 12 червня 2018
Вразливо!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі