1 1 1 1 1 (6 голосів)

І знов серпневий дощ. Гримить далеко,
Прокинувсь неба шумний передзвін.
Не жде вже долі зранений лелека,
В самотньому гнізді ночує він.

Його вже тут нічого не тримає –
Летіти нікуди. В лелек нема ж сім'ї.
Не вміє плакать. Дивиться й чекає
Кінця дощу і серпня. Щоб в гаї,

Далекі звідси, утекти й згубитись
І не вернутись в дім, що опустів.
Гнізду лелека допоміг розбитись,
В калюжі гілочки чекають водіїв.

Нічний серпневий дощ. Лежить лелека,
Не зранений – розбитий – у воді.
Його знайдуть. До ранку ще далеко.
Не вміють сáмі жити молоді.

Коментарі  

Майя
0 #4 Майя 06 вересня 2018
Да, сильный стих
Ольга Бучек
+1 #3 Ольга Бучек 15 серпня 2018
Чудова поезія, Оленко!!!
Олена
+1 #2 Олена 14 серпня 2018
СУПЕР!!!!!!!!
director
+4 #1 director 13 серпня 2018
Мне понравилось стихотворение. Пронзительно. И неизбитые, небанальные образы. Ну, на мой читательский вкус.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі