1 1 1 1 1 (1 голос)

Розповідь для тих, хто любить історію свого народу.

sanlis yaposlavna

Дивно було дізнатись у 15-річному віці, що у Франції, за 40 кілометрів від Парижа, в регіоні Пікардія існує таке собі невеличке окружне місто Санліс, в якому більш як 900 років тому жила Анна Ярославна (дочка Ярослава Мудрого), французька королева, дружина Генріха І, яку французи прозвали Київською, бо прибула вона до них з віддалених земель - міста Києва. Але про це згодом… Дивно було від того, що багато українців, які проживають на території Франції, і поготів не знають цього факту, та й в Україні в підручниках з історії про це мало пишуть. Подумалося: ні, раз мені вже судилося хоч тимчасово проживати неподалеку від цього історичного для мене міста, то я мушу дізнатися про нього і його події якомога більше та розповісти про це іншим українцям. Тим, хто не байдужий до свого родоводу, історії і культурної спадщини.

Сучасний Санліс є справжнім музеєм двохтисячолітньої історії Франції. Він був заснований римлянами ще перед народженням Христа і простягається між двома річками Нонет і Онет. В сиву давнину Санліс був осередком формування Іль-де-Франса і всієї капетинзької династії. Саме в королівському замку цього міста Збори Вельмож під проводом архиєпископа Реймсу Адальберона, вибрали в 987-ому році королем Франції Гуґа Капета. В Санлісі до сьогоднішнього дня дуже добре збереглися рештки оборонних мурів і арен, збудованих ще римськими легіонами Юлія Цезара. Перша світова війна нанесла великої шкоди історичним пам'ятникам Санлісу. Німці спалили старовинні будинки обабіч вулиці Республіки, а на старовинну катедру у той час впало більше, ніж 50 гарматніх бомб.

Час і обставини забирають у вічність багато цінного з історіі, ніби зайвий раз нагадуючи, що все тлінне і скороплинне. Старовинний королівський замок Меровінгів, Каролінґів і Капетинґів, збудований у Санлісі на фундаментах твердині римських часів, залишив по собі тільки руїни й поодинокі фрагменти, що свідчать про минулу велич і значення цього вірного королівського міста…

…Анна Ярославна, вийшовши заміж за французького короля Генріха І у 1049 році, дуже любила перебувати в Санлісі. Старовинна легенда розповідає, що король надвичайно хотів наслідника, але королева Анна довший час не могла мати дітей. Тоді вона дала урочисту обіцянку, що коли Бог поблагословить її сином, то вона почне будувати монастир. І справді, незадовго після цього, у неї з королем народився син, якого назвали Філіпом (по-українськи Пилипом).

Після смерті Генріха І, з яким Анна Ярославна прожила одинадцять років, вона переїхала з дітьми до старовинного королівського замку в Санліс, де з материнською любов'ю й дбайливістю вирішила займатися їх вихованням і наукою. Так як її син Філіп, першонаслідник на королівський трон, на той час був неповнолітнім, то Анна взяла на себе участь регентства при ньому. Старе спокійне місто, завжди вірне королівській родині, якнайкраще для цього підходило. Розміщене недалеко від Парижа, оточене прекрасними густими лісами, воно стало улюбленою резиденцією королеви-вдови. Не дивно, що Анна вибрала саме Санліс для того, щоб у ньому нарешті виконати обітницю, дану колись Богові, і збудувати манастир. Анна Київська, маючи в своєму розпорядженні власний маєток і спадщину по чоловікові, негайно приступити до будови манастиря на місці малої каплиці, присвяченої святому Вінкентієві. Манастир закінчили будувати доволі скоро, бо у 1065 році відбулося врочисте посвячення його церкви, яка була збудована у формі хреста, з високою вежею для дзвонів, а з південного боку від неї було побудовано манастир, господарські будинки й помешкання, потрібні для Божих служителів. Для святих покровителів церкви вибрано Святу Трійцю, Богородицю, святого Вінкентія й святого Івана Христителя, але з усіх цих імен у назві монастиря залишилося тільки імя Святого Вінкентія.

Завдяки Божій доброті й опіці, величава церква і монастир, збудовані в середньовіччі щедрістю вдови Генриха І, нашої землячки Анни Ярославни, щасливо пройшли почерез довгих девять сторіч і збереглися до сьогодні. І коли я дивлюся на високу вежу-дзвінницю, що підноситься стрімко у небо, мені здається, що це німе прозріння історії нагадує рідким українським відвідувачам Санлісу пам'ять вродливої і боголюбивої землячки, що сміливо приїхала в чужу країну з-над берегів Дніпра - Золотоверхого Києва, щоб володіти далеким і невідомим народом, привізши з собою неоціненний скарб–дарунок для французів - велику бібліотеку та Євангеліє, на якому в подальшому коронувалися всі наступні французькі королі.

Специально для ГАЗЕТИЩА, Наталя Боднарчук
керівник прес-служби МАЛіЖ
Паризького відділення

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі