1 1 1 1 1 (1 голос)

japp

Нещодавно у світ вийшла книжка одного з найактивніших учасників «МАЛІЖу» Васі Малишка - «My dreams». Тому я вирішила взяти у нього інтерв'ю, яке представляю Вашій увазі. В – так я буду позначати Васю. А, О. - себе, Олю Жижуру.

О. - Коли і як ти знайшов МАЛІЖ?

В. - Скоріше, МАЛіЖ знайшов мене :). Його керівник на Закарпатті пані Ірина Гармасій шукала фінансової підтримки для фестивалю «Рекітське сузір'я» в управлінні освіти, а в них була моя перша дитяча книжка «Що найголовніше у світі», з якою вперше побував у Києві як лауреат Всеукраїнського конкурсу «Моя мала Батьківщина». Мені було 8 років. Ірина Гармасій знайшла мою маму і запросила нас на фестиваль «Рекітське сузір'я». З того часу я вже побував на чотирьох фестивалях.

О. - У якому віці ти написав свій перший художній твір і про що він був?

В. - Малював з самого раннього дитинства, як і всі діти. Перший «літературний» твір (як що можна його так назвати) створив у п'ять років. Це була казка про гномів і написав я її, бо дуже любив, коли мама читала мені казки. Написана вона була справа наліво, букви теж були написані неправильно. Проте, на жаль, вона не збереглася.

О. - Що наштовхнуло тебе написати книгу «До країни мандрівних овець»?

В. - Я написав оповідання «До Країни мандрівних овець». Чоловік, якого я дуже поважаю, редактор Леонід Дмитрович, саме тоді відбирав із багатьох моїх творів ті, що увійдуть в книжку «My dreams». Він сказав, що в оповіданні є зав'язка повісті – персонажі, характери, дія, його можна розвинути у повість. Мама мені теж натякала. Я думав, думав, на літніх канікулах почав її писати і вже завершив, тепер «шліфую» - готую до розміщення.

О. - Який твій улюблений літературний твір та персонаж?

В. - Їх кілька. «Маленький принц» Екзюпері, «Овід» Войнич, «Майстер і Маргарита» Булгакова, «Вій» Гоголя, «Над прірвою у житі» Селінджера, «Рожева дама» Еммануїла-Шмідт, «35 кіло надії» Гавальди, «Злочинці з паралельного світу» Малик, «Журавлёнок и молнии» Крапівіна, «Две пригоршни удачи» Папченка, «Шерлок Холмс» Дойля, «Робінзон Крузо» Дефо, твори Козлова, Пушкіна, Костенко, Українки, Скунця та Мідянки. Проте їх значно менше у порівнянні з прочитаним. Улюблені герої – головні герої цих творів.

О. - Про що любиш дивитися фільми і яку музику слухаєш?

В. - Люблю воєнні фільми («В бой идут одни старики»), вдалі комедії («Сам дома», «Иван Васильевич меняет профессию», «Поліцейська академія», «Шрек»), з фантастики тільки «Гаррі Поттер», фільми психологічного характеру, радянські фільми та мультфільми («Ёжик в тумане», «Ну, погоди»). З музики мені подобається рок, хеві метал, джаз, блюз, трохи класичної, воєнні пісні, козацькі, чумацькі, закарпатські народні, творчість Володимира Висоцького та Майкла Джексона.

О. - Улюблений літературний жанр?

В. - Будь-який. Головне, щоб у цьому жанрі було вдало написано.

О. - Щось з особистого: розкажи про сім'ю, друзів, про себе: улюблена пора року, які подарунки хочеш отримувати, що б їв без обмежень?

В. - Своєму творі «Автобіографічне» я написав, що «Бог дав мені бонус: чудових батьків і друзів». Рідні у мене зовсім різні: по лінії мами – міська інтелігенція; по лінії тата – сільська інтелігенція. Кращі друзі у мене з усього світу. Улюблена пора року – зима, бо у нас зими не надто холодні, тут день народження мами, багато церковних свят і колядування. Подарунки – з душею того, хто їх дарував: твір, малюнок, витинанка і т.д. Не знаю, що б їв без обмежень – проте подобається квасолевий суп, борщ, млинці та піца.

О. - Чи маєш вдома звірят?

В. - У мене недавно загинув маленький песик Вольт, а 26 листопада не стало папуги Вітьки (порода – корела, німфа), з яким я не встиг попрощатися… Це неймовірно сумно…
Є два чудові коти: рудий чотирьохрічний Персик й малолітня (ще немає року), проте завзята мисливиця за мишами Африканка.
Зараз мрію про собаку… Як жаль, що ніщо у світі невічне. Ти заводиш улюбленців, а потім їх не стає…

О. - Яка твоя найбільша радість у житті, і яка проблема?

В. - Філософське питання! Відповіді точної нема. Мені здається, найбільша радість буде вже у зрілому віці, і проблема також. А зараз: проблема – у мені, що я надто лінивий; радість – що у мене чудові знайомі.

Коментарі  

olya_zh
0 #3 olya_zh 24 грудня 2011
Навіть зимою можна у сооній морській воді купатись)))
MaLugoVase
+1 #2 MaLugoVase 24 грудня 2011
Оля, дякую за інтервю! До речі, у морі серед зими ми не купалися, звичайно, хоча температура у Криму приблизно +10 - +20 гр. С. Але ми купалися у басейні з морською водою! І не закупався, просто зміна в Артеку триває 21 день, тобто 3 тижні, ще добиратися 2 дні, бо з Закарпаття до Криму найдовше їхати в Україні.
Luba
+3 #1 Luba 21 грудня 2011
Хорошее интервью получилось у Оли! Мне понравилось. И хоть мы Васю знаем давно, теперь мы будем его знать еще лучше. И про котов и про лень. Только что-то он в Артеке закупался...

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі