1 1 1 1 1 (1 голос)

trivodnom

Чотирнадцятого січня відзначають день Святого Василя та Старий Новий рік. Однак у мене була ще одна дуже цікава подія - презентація книжок наймолодших авторів Закарпаття.

Цього дня я готувався до важливої події, а саме, до творчої зустрічі з наймолодшими авторами Закарпаття, які представлять читачам свої книжки у бібліотеці імені Вакарова. Авторів троє – дванадцятирічна Аліна Фленько, яка підготувала книжечку поезій «Веселка» з власними малюнками. Презентувати також мав я свою першу книжку казок, поезій, загадок та малюнків «Що найголовніше у світі?» (2006), однак приніс я й інші свої саморобні книжки. Третя книжка – «Кольорові сни» Ані Андрусяк, якій одинадцять років, з ілюстраціями Івана Дранчака.

До речі, всі автори навчаються в ужгородській гімназії, а всі вказані книжки надруковані в Поліграф центрі «Ліра», де директор – чудова жінка, яка опікується дитячою творчістю – Олена Миколаївна Кухарська.

Для підтримки я запросив на презентацію свого друга Стаса. Ми орієнтувались виходити зі школи до бібліотеки після занять. Але з самого початку почалися пригоди…

Ми зі Стасом спокійно працювали на уроці англійської мови. Зненацька мені зателефонувала мама: «Лети, через п'ятнадцять хвилин початок!!!». Відпросилися у вчителя, «полетіли, як олені» до Стаса додому за грішми. Йому ще захотілось переодягнутись – тож у результаті до презентації залишилось п'ять хвилин. Ми майже «вистрибнули» з будинку й побігли на зупинку. На щастя, саме тоді там була наша маршрутка. Але на нещастя, саме тоді загорілось червоне світло на світлофорі. Нарешті доїхали, і, як якісь ямакасі, вистрибнули з автобуса.

Також було добре, що побачили недалеко від нас класного керівника Аліни, нашу вчительку з зарубіжної літератури Наталію Йосипівну, за нею також поспіхом рухались однокласники Аліни. Всі ми, ніби група якихось туристів, попрямували в напрямку бібліотеки, тобто місці зустрічі. І хоча годинник показував другу хвилину першої, ми встигли.

Побачивши кількість людей у читальній залі – я зрозумів, що ми все ж таки трохи запізнились. Були всі, крім «групи туристів». Аня, Аліна, Іван, їхні друзі, їхні родичі, видавець наших книжок, вчителі інших дітей, представники телеканалу «Тиса»… Ми швиденько сіли, ніби вчасно прийшли, хоча вже було десять по першій.

Розпочалася презентація з… колядування. Нічого дивного, адже 14 січня – це Старий Новий рік. Спочатку кожен хвалився, скільки він наколядував. Потім співали колядки Аліна, її сестра, я та один хлопчик із другого класу. Всі колядки були різними. До речі, на столах були розкладені чудові маленькі книжечки під назвою «По всьому світу стала новина» - збірку колядок та вінчованок, яку, до речі, проілюстровано малюнками сестер Аліни та Юлі Фленько! Таким чином, маленька Юля також дебютувала як художник, а Аліна вже стає «досвідченим» ілюстратором.

Далі Олена Миколаївна, наш координатор і видавець наших книг, надала слово Аліні. Вона гарно розповіла про свої вірші з книжки «Веселка», про події, пов'язані з писанням віршів. Ій поставили запитання, потім Олена Миколаївна та Наталя Йосипівна «підкинули» їй питання «на засипку», але не вдалося «засипати», бо Аліна чесно, чітко і зрозуміло відповіла.

Потім виступив якийсь Василь Малишка, якого я не знав і не знаю. Розповів про все потроху, «змістовно й по порядку», - як зазначила його мама. Представив п'ять своїх книжок («Що найголовніше у світі»; «Ігри думок» - 2008; «Моя стежинка» - 2009, «My dreams» - «Мої мрії» - 2010; Комікс «Ніч перед Різдвом» - 2010), прочитав прозовий твір «Коли мама на батьківських зборах», написаний нещодавно, та вірш, написаний напередодні ввечері, який закінчується словами: «Будь Корисним – Тебе Хоче Світ».

Наступною виступила Аня Андрусяк. Вона розповіла про себе, про ідеї, яки підштовхують писати вірші. Про Аню гарно позгадувала її перша вчителька, а потім дівчинка з початкової школи, яка вивчила один з віршів Анни. Після них виступив сором’язливий Іван Дранчак, що надзвичайно яскраво і гарно проілюстровав Аніну книжку. Він вже навчається в Коледжу мистецтв. Іван розповів про свою дружбу з письменником Павлом Чучкою, про книжки, яки він вже оформлював. Також надали слово його вчительці з школи мистецтв.

З кожним виступом ми все більше дізнавались про юних авторів. Потім встала Наталя Йосипівна. Розповіла про нас, ії учнів, про нашу гімназію й попросила Василя Малишку, тобто мене, розповісти про МАЛіЖ.

МАЛіЖ – це Мала Академія Літератури і Журналістики. Це група юних авторів з України, Росії, Америки, Польщі та інших країн. Ця Академія випускає у Львові власну газету-журнал «Сузір'я», в якій друкуються твори МАЛіЖан. Найбільшим досягненням Академії є щорічний фестиваль юних поетів і прозаїків, митців фото і малюнку, авторської пісні та сценічного виконання «Рекітське сузір'я», що проходить у Міжгір'ї (я вже три роки поспіль успішно приймаю участь в цьому фестивалі). Ця подія складається з чотирьох днів. На цьому фесті діти подорожують краєзнавчими куточками Міжгір'я, читають свої твори, яке оцінює журі, і що саме головне – знаходять собі друзів. Таких самих, творчих. І не тільки серед дітей. Наприклад, у минулому році гостями фесту були зокрема журналіст, ганець Вільям Ламптей; перекладач шекспірівських сонетів Олесь Дудин; дев'яносторічний український поет з Чикаго Володимир Ковалик, з якими я по-справжньому подружився («Ave» всім моїм учителям з англійської мови, які підняли мій рівень знання цієї мови до того, що я міг розмовляти з такими людьми!).

Ну що ж. У кінці я запросив Аліну й Аню до МАЛіЖу, а Наталя Йосипівна дала документи до оформлення. Далі була фото сесія. А потім, на радість двох Стасів (мого друга та з Аліниного класу) почалось поїдання цукерок і печива, пиття соку з солодкого столу. Тим усе й завершилось… Хоча може й ні… Творчість життя ніколи не закінчується. А на зворотньому шляху, біля мосту… що там було – це вже мій, Алінин та двох Стасів секрет. Ось такою була та п'ятниця чотирнадцятого січня – весела, корисна, цікава й водночас пізнавальна. Бажаю, щоб таких днів було більше.

P.S. На цю подію був запрошений й журналіст "Газетища" - Катя Подгорська. Але із-за того, що вона вчиться у другій зміні, на презентацію прийти не змогла.

Коментарі  

ПАПЧ
0 #4 ПАПЧ 26 січня 2011
Любо дорого видеть, что наши журналисты не робеют!
MaLugoVase
+1 #3 MaLugoVase 22 січня 2011
Фото сделано на телефоне. Поэтому оно расплывчато. Зато видно почти всех – Наталью Осиповну, Ваню Дранчака, второклассников и меня.
Luba
0 #2 Luba 20 січня 2011
Только фото расплывчато
ПАПЧ
0 #1 ПАПЧ 20 січня 2011
Супер

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі