Люблю Зелені свята, Трійцю чи, як ще їх називають - П'ятидесятницю, бо відзначають на 50-тий та 51-ший дні після Великодня, і завжди у неділю та понеділок. За церковним календарем, це - Зіслання Святого Духа та Святої Животворної Трійці. Я з батьками неодмінно зустрічаю їх у с. Реклинець Сокальського району, у дідуся Миколи і бабусі Ярослави. Адже у селі - храмове свято. Старенька дерев'яна церква, побудована у 1842 році, освячена саме на честь Пресвятої Трійці. Тож відбуваються урочисті Богослужіння з водосвяттям, освяченням зілля тощо за участю багатьох священиків.
А яка зворушлива, магічна підготовка до самих свят. У лугах збираю з дідусем аїр (шавар), лепеху, якими озеленюємо подвір'я, долівку хати. Все довкола буяє зеленню. Вийдеш у луг - а там п'янить духмяний запах трав. "Трійця, - кажуть у народі, - дорога у літо". До цього дня, як правило, ніхто трав не косить. Але не цього року, оскільки Зелені свята припали надто пізно - 19-20 червня. Тож сіно вже у стіжках.
Гіллям липи та дуба прикрашаємо з дідусем стіни хати, ворота, пліт, чіпляємо маленькі гілочки за ікони. Липа символізує багатство, достаток, радість і водночас райське життя, а дуб - здоров'я, міцність роду. Таким гіллям допомагаємо зазеленити хату нашої сусідки - бабусі Валентини. Та неодмінно пригостить смачними пиріжками.
У неділю вранці, ще до сходу сонця, моя бабуся Ярослава і мама збирають букети з квітів у садку, з польових та лугових трав. Усі трави (чебрець, м'ята, любисток та інші) неодмінно мають бути лікарськими. Ці букети освячують у церкві і зберігають засушеними протягом року. Вони - своєрідний оберіг від усього злого, насамперед хвороб.
Та найурочистіші миті - це відвідування Богослужінь.
