Приятель мого тата - Володимир Сенюк років тридцять захоплюється "тихим полюванням". Ще школярем любив ходити у ліс по гриби. Спочатку з дідусем та батьком, а потім сам. Тож, як кажуть, він заповзятливий грибник зі стажем.
Не завжди йому щастить, бува, що повертається додому з порожнім кошиком, однак ніколи не бідкається, бо, насамперед, отримує задоволення від спілкування з її величністю Природою, наснагу від прогулянки лісом, де людина, наче очищається, стає добрішою.
Але цього літа Володимиру Сенюку таки пофортунило. Наприкінці червня знайшов на лузі біля лісу здоровенного гриба-дощовика. Спочатку подумав, що це якийсь "аномальний" білий гарбуз виріс. Та ні, коли пригледівся ближче, гриб! Ледве вмістив у торбу, і то довелося розрізати навпіл. Задля цікавості пішов у продуктовий магазин, аби зважити знахідку. Продавець залюбки зважила й очам не повірила. Переклала на іншу електронну вагу, може, якась неточність.
- Все правильно, - захоплено промовила, - чотири кілограми! Ні грама менше, ні грама більше.
Щасливий грибник ще й нас з татом запрошував на обід з дощовика.
Нещодавно доля знову усміхнулася Володимиру Сенюку. Цього разу він знайшов білого гриба, вагою 1 кілограм 735 грамів. А його "гриб-брат" виявися лише (в такому випадку - "лише") на триста грамів легшим.
- Засушу і збережу до Різдвяних свят, - поділився задумом татів приятель. - На Святий Вечір дружина приготує з них смачну підливу і юшку. Приходьте, скуштуєте! Ще й поколядуємо!..
