Вірші я почала писати з 6 років і виводила їх друкованими буквами в книжках-саморобках. Коли мені виповнилося 8 років, я писала їх так багато, що батьки почали думати, щоб віддати мене до літературного гуртка. В цей час мені здавалося, що всі мої вірші цікаві і красиво написані. Я хотіла, щоб їх читало багато людей.
Мене записали в літературну студію «Джерельце», яка існувала при львівській обласній дитячій бібліотеці. А згодом мої вірші почали друкуватися в газеті для дітей «Галицьке юнацтво».
Через уроки витинанок, які мені запали також в душу, я перестала відвідувати цю літературну студію. Але вірші я продовжувала писати дальше і хотіла десь їх друкувати в іншому місці. Якось випадково я натрапила на літературний портал «Скарб Папча» і відразу сподобала цей сайт. Тут так тепло і затишно, як вдома. Читальний зал завжди вітав усіх з посмішкою, тут завжди можна було познайомитись з творчістю багатьох талановитих дітей з різних областей нашої України та зарубіжжя.
Олександр Іванович завжди писав мені найкращі коментарі і допомагав розміщувати мої роботи (картинки з соломки) і статті на сайті. Дякуючи таким людям, як Олександр Іванович і Василь Федорович, цей сайт працює до сьогодні.
Я також дуже раділа, коли отримувала багато хороших коментарів до моїх віршів, і тут одного дня з'явився коментар від жінки з зауваженнями щодо моїх рядків. Спочатку, може, мене це сердило, бо мені здавалося, що мої вірші найкращі, але пізніше, коли Ангеліна Дем'янівна Оборіна запропонувала мені порозмовляти з нею, вказала на мої помилки, я погодилася і зрозуміла, що я писала не так ідеально, як мені здавалося.
Лише потім, я дізналася, що коментарі мені писала львівська письменниця і поетеса Ангеліна Дем'янівна Оборіна. На сьогоднішній день, незважаючи на різницю у віці, ми з Ангеліною Дем'янівною стали дуже близькі подруги. Я можу гордитися тим, що, дякуючи її порадам, я знавчилася писати гарні дитячі вірші. Це мені дало можливість писати їх ще й англійською мовою.
Завдяки цьому сайту і Ангеліні Дем'янівні, я можу похвалитися тим, що я видала 4 поетичні збірки, написала багато інших творів, стала переможцем в багатьох Міжнародних і Всеукраїнських літературних поетичних конкурсах.
Свої вірші англійською мовою я розміщую в американських дятичих журналах. Як для мене – це великі здобутки.
Зараз я маю підготовлені до друку українсько-англійську абетку і матеріал на чергову книгу, написану українською мовою.
Коли я починала свій шлях на цьому сайті, тут було дуже багато дітей: Тополенок (Алька Альферова), Люба Локшина, Констянтин Заканский, Гера Дедюхин… Я їх й досі часто згадую. Ми зараз стали всі дорослі і, звісно, що цікаво, хто чим займається на сьогодішній день.
Закінчивши 9 клас, з англійської гімназії я перейшла до економічного ліцею ШЕЛ. Так з гуманітарія я стала перетворюватися в «математика» і у мене стали зовсім інші погляди на навчання, на вибір майбутнього факультету в університеті.
Не дивлячись на те, що багато часу забирала підготовка до випускних екзаменів і закінчення 11 класу, я ніколи не переставала писати вірші, а ще й мала насолоду писати казки англійською мовою і робити ілюстрації - витинанки до своїх віршів. Завжди пам'ятатиму чарівні поляни і Газетище. Не можу передати захоплення, з яким я розміщувала там свої статті.
Спостерігаючи, що на сайті «Скарб Папча» пишуть статті хлопці, у мене виникла ідея про спортивну рубрику. Але зараз я бачу, що вона зовсім занепала. Хлопці стали пасивні.
Тепер у мене виникла знову ідея, але не знаю, чи погодиться Олександр Іванович і адміністрація сайту. Я б хотіла започаткувати якусь сторінку, де б діти писали англійською мовою вірші, твори. Може, таким чином зблизилися б, доєдналися діти з закордону, зацікавилися б тим, що у нас є такі цікаві твори. А також, я раджу прес-центру нагадувати всім таким, як я, що пропадають, повідомленнями на скайпі.
Звісно, мені хочеться, щоб про «Скарб Папча» знало більше і більше людей, щоб кожна дитина знайшла тут себе, друзів, почула якісь цінні поради. Дякую, «Скарб Папча», за незабутні роки, проведені на цьому сайті.
Коментарі
Буду щось думати, що зробити, щоб притягнути більше дітей на цей сайт.
Тобі також всього найкращого, Аль. :)
Что же до сегодняшней меня, то (к примеру) я продолжаю быть здесь, осваиваю устройство web-среды, всё так же пишу стихи, совершенствуюсь в рисовании и интересуюсь всем, что интересно.
Спортивная рубрика здесь и правда "приуныла". За последние годы хлопцы чаще публикуют художественную прозу и стихи в "Читальном зале", а в газету пишут реже. Ну да ничего) Всему своё время.
Ты очень талантливая и красивая девушка, Вика. Фотка шикарная, и количество книжек и дипломов тоже впечатляет ;) Дальнейших творческих успехов тебе, вдохновения, и удачи! Ну и... не пропадай надолго, заглядывай иногда ;)
Действительно многие ребята, наши авторы, уходят с сайта. Подрастают и уходят. Нам немного печально, но мы понимаем, что сайт наш детский, а люди выросли и мы желаем им легкого дыхания в их следующей, уже взрослой жизни и удачи... Такова жизнь!
Спасибо, Вика за статью от команды фрегата! Мы рады всегда тебя видеть!
На первом фото этой статьи такая ослепительная дама, а я помню первое ваше фото на сайте, много лет назад, посмотрев на которое, сказал нашему программисту Kurz-у: - Кормить срочно ребенка нужно )))