Хто тільки з нас не перебував у такій кумедній ситуації: вранці піднялися з ліжка, але ще, як кажуть, не прокинулися, отож ходимо "на автопілоті" від ванної до кухні, потираємо заспані очі, шукаємо за одягом, хоча він ще звечора на звичному місці, а зачіска, мов голки у їжачка... Це називається - недоспали. У мене таке трапляється. Про їжачка ж згадав не випадково.
...Відшуміли перші весняні грози - і все довкілля ожило. Яскраво світить сонечко, зеленіють ліси, луги, повертаються з вирію птахи. Такої пори прокидаються від зимової сплячки їжаки. Зустрів одного на околиці села, край лісу. Звірятко ледве перебирало лапками, не знало з чого почати: чи то трохи погрітися на сонечку після зимового сну, чи шукати поживу, може, й щось інше було у нього на гадці. Тикало мордочкою у травичку, час від часу піднімало носика догори, задивлялося у синє небо, наче жадібно вдихало весну. На мене уваги не звертало. Ось тут я і пригадав себе, коли вранці піднімаюся з ліжка, а "в душі" ще сплю... Чим зарадити їжачкові, як нагодувати - не відав. Порпатися у землі і шукати для нього личинок, черв'ячків (а вони і цим харчуються) не збирався. Втім, він і без моєї допомоги зарадить собі. Так навчила її величність Природа. Цю науку називаємо - інстинктом.
Та вразило не оте кумедне напівсонне звірятко (воно справді потішило!), а вельми-вельми неприваблива картина. Поряд - два високих металевих сповпи, на них прикріплено величезний щит із фотозображенням прекрасного лісового пейзажу, внизу - їжачок, а по середині напис: "Я хочу жити у чистому лісі!..". І це ж треба, тут же, під щитом купа сміття, яке щоразу викидають мешканці села...
- Втікай, їжачок, з такого лісу! - промовив до звірятка.
Коментарі