Спочатку він навчався в Університетському благородному пансіоні в Москві, де він захопився читанням Шиллера, Шекспіра, і навіть придумав учнівський літературний журнал. Але особливо йому подобалися вірші Байрона, він вперше став порівнювати себе з англійським поетом, предки якого, з боку матері, теж були шотландцями і знаходив схожість свого душевного світу з байронівськiм.
Потім він став студентом Московського університету, але, не закінчивши його, виїхав до Санкт-Петербурга, де поступив в Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів. Він згадував, що провів у школі два «нещасливих рокiв», і що про розвиток юнкерів ніхто там не думав: їм «не дозволялося читати книжок чисто-літературного змісту». Життя, яке він тут вів, викликало побоювання у його московських друзів: він був першим учасником у всіх пригодах, беззвітних веселощах і юнкерському розгулі. Він закінчив юнкерську школу в званні корнета лейб-гвардії Гусарського полку.
Одного разу він написав вірш, який не тільки миттєво зробив його відомим, але і накликав на нього гнів і затаєну ворожнечу вищого суспільства. В результаті, він був відправлений у вигнання в далекий і небезпечний гірський край, де незабаром загинув.
Він був чуйним та щирим для найближчих друзів і тих небагатьох осіб, до яких мав особливу повагу. І одночасно, безсердечним і зарозумілим - для всіх інших. Він, один з небагатьох, хто був удостоєний честі бути зображеним на пам'ятнику «Тисячоліття Росії» в Великому Новгороді. Хто цей таємничий «він»?
Коментарі