Інколи здогадуюсь про реакцію людей на мої дії та вчинки, а це мене радує і всередині моя хвалькуватість говорить "Вася Холмс". Але тепер, після недавнього випадку, я боюсь навіть згадувати про детективи, як жанр.
Річ у тім, що одного разу тато попросив мене принести щипку солі. По багатьом причинам, сіль у нас лежить у баночці "Цукор", а з таким написом баночок у нас дві. І ось я підхожу до мами, питаю: "Це сіль у банці "Цукор"?" - "Угу". Язиком лизнув - трошки солоне. Тато собі насипав багацько... І раптом, з його кімнати долинають прокльони. Річ у тім, що я взяв іншу баночку з написом "Цукор", у якій знаходилась сода...
Оце так Вася Холмс! Майже п"ять років живе у селі, і не знає де сіль лежить. А що саме головне, що маленька сільничка була на столі... Ото мама насміхалася з мене...
