Присвячую з нагоди відкриття Міжгірського відділення
Малої Академії літератури і журналістики
на батьківщині її заснування та відвідин шкільного музею
мого вчителя-наставника, почесного професора МАЛіЖу Петра Скунця
Поема
Срібна Земля. Колиска літ дитячих –
Очима п’ю божественну красу
І серце пам’яттю, немов дитина, плаче
Та згадками, що крізь життя несу –
Ось я, малий хлопчак з села Рекіти,
Так хочу вчитися і пізнавати світ,
Прагну пройти всі сходинки освіти,
Хоча мені лише дванадцять літ.
Я пішки йду стежиною в Міжгір’я –
В рожевих мріях, наче у вінку –
У літгурток – дітей гірських сузір’я –
Яких із сіл зібрали Кохан й Скунць.
Вони були сумлінням в 60-ті.
Між нами їх нема. Вже відлетіли вдаль,
Залишивши свої думки крилаті,
Сліди глибокі та святу печаль.
Моїх наставників продовжую я справу
Щоб не ржавіла юні чиста сталь,
Таланти кличу у краси державу –
В МАЛіЖ, "Сузір'я" і на фестиваль.
В Музеї Скунця нині справжнє свято
Натхнення дух витає в Храмі цім,
Тут обдарованих дітей багато,
І Божа іскра кожного в руці.
Зберемо іскри – зірочки чудові
І додамо до маліжан “Сузір’я”,
Щоб розгарались в іскроментнім слові
І прославлялася земля Міжгір’я
Василь ТАРЧИНЕЦЬ,
ректор МАЛіЖу, письменник,
заслужений журналіст України,
почесний житель с. Рекіти
Поїзд “Київ-Ужгород”
19.05.2011р.
Коментарі
Все ж пропоную правки (2-а строфа):
...Хоча мені лише дванадцять літ.
Ще бажано скоротити рядок 5-ї строфи:
...В МАЛіЖ,"Сузір'я" і на фестиваль.