24 січня в Ужгороді відбувалась перша «Бавчина книжка». Що це таке? Це своєрідна виставка книг закарпатських авторів. А Бавчина тому, що викладені книги у спеціальній шафі у приміщенні Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка» і тому, що після перегляду виставки можна подивитись спектакль цього театру. Сама Бавка – це символ театру, головна лялька, а слово «бавка» походить від русинського «бавитися», що означає «гратися».
Цього разу були виставлені книги багатьох авторів творів для дітей – Галини Малик, Олександра Гавроша, Дмитра Кешелі, Лідії Повх й інших. На першу «Бавчину книжку» були запрошені й самі автори, а також спеціалісти з літератури і театральної справи. Шафа з книгами у фойє настільки зацікавила декого з дорослих відвідувачів, що вони порушували Бавчині правила - брали та читали книги (поводились не краще дітей).
Більшість запрошених прийшли. Мали прийти МАЛіЖани, проте із МАЛіЖан був лише я та двоє керівників – моя учителька зі світової літератури, керівник відділення в ужгородській гімназії Наталія Касинець і журналіст, керівник МАЛіЖу в Закарпатській області Ірина Гармасій. Прийшли письменники, голова спілки письменників у Закарпатті – Петро Ходанич, директор найпотужнішого видавництва регіону «Карпати» Віктор Браславець тощо. Після невеликої презентації «Бавчиної книжки» шановній громаді, пан Віктор подарував їй стопу дитячих книг видавництва «Карпати», а також ту, що вийшла того ж дня, тобто останню. Журналісти з телебачення, газет та Інтернет – ЗМІ брали інтерв’ю в учасників дійства, в тому числі й у мене.
Далі гості дивилися виставу головного режисера театру Наталії Орєшникової за п’єсою Олександра Гавроша «Цирк Івана Сили». Акторська гра – чудова; ляльки та декорації – чудо; хороша постановка, п’єса та музика тощо. Тобто спектакль видався вдалим, хоча мені не все сподобалось.
На кінець проходило обговорення вистави. Знані письменники висловлювали свої думки та коментарі. Створювалася творча атмосфера, атмосфера мислячих, яскравих людей, професіоналів, яких поважають. Мені було приємно, що я не почувався чужим. Вів себе невимушено, нормально. Олександр Гаврош питався й у мене про виставу. Ми з ним знаємося: я написав відгук на його повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини планети» (за яким і була створена п’єса). Це чудово, що така зустріч відбулася у театрі ляльок і що вони взагалі відбуваються, бо дуже рідко головні дитячі письменники і театрали збираються разом.
Це обговорення було як своєрідний майстер-клас. Багато отримали слухачі, яким випала нагода слухати думки та поради професіоналів. Не правий той, хто вважає, що це непотрібно.
Завершилась подія піднесеним, позитивним настроєм присутніх. З’явилось відчуття, ніби ти знайшов дивовижний скарб, що його не знайшла жодна інша людина.
Сподіваюсь, що «Бавчина книжка» буде існувати й надалі. Дякую за увагу!
Коментарі