Коли ж нарешті…
Якщо шмагають вас, то ви це заслужили,
Якщо в неволі ви, то не дарма і це;
Якби хотіли - все давно б змінили,
Смиренно не терпіли рабство те!
Було б бажання - взялися б і сили
ярмо зірвати з ший, кайдани - з рук;
Кивають мовчки: «Треба ж якось жити!»-
І, мов на панщину, у будні ідуть мук.
Коли ж нарешті розум набереться
Змінити це, піднятися з колін?!
Саме по собі щастя не займеться :
нам довели це стільки поколінь!
Усі ж ми козаки по крові,
І знаєм, що Шевченко заповів.
От тільки кому тут казати слова волі,
Як ми прийняли ролі кріпаків?
Гей, молоді! Пора ставать до бою,
Брехню брехнею вже назвати слід!
Нам знов здобути треба свою волю,
щоб милим був нам кожен сонця схід!
Вірш випускникам
Сьогодні ви із світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг,
Цей день з дитинством був у вас прощальним,
провісник він незвіданих доріг!
І досвід , й мудрість просто не даються,
Та й доля часом на удачу гра:
Десь щастя ллє, а десь тривоги в’ються,
Та для завзятих труднощів нема!
В житті по-правді всього добивайтесь,
Бо під лежачий камінь не тече вода.
Боріться, цілей домагайтесь,
Бо перемогу доля не несе сама!
Вчителям
Вам, в кого дар є від Бога
повести у добру нас путь;
Вам, кому попри тривоги,
із стежки вдалось не звернуть,
Тим, хто і ділом, і словом
запалює юні серця,
Тим, хто завжди наготові
пораду знайти мудреця,
Шану складаєм Вам нині
за те, що вели до мети,
За те, що учили на ниві
збирати добро лиш завжди.
Дякуєм Вам, терпеливі,
натхненні і запальні,
Прийміть наше щире « Спасибі!»
Удачі Вам у житті!
