Чим частіше я буваю у м. Радивилові Рівненської області, тим більше здивована такому парадоксу: серед нас стільки талановитих і цікавих людей, які не розтратили свого темпераменту і не загубили бажання творити добру, вічну і дуже професіональну справу.
А ми часом носимося за особистостями, які іноді нас і не дуже-то поважають. А тут поряд люди, які ходять серед нас, ми не цінимо чи не знаємо. Чому? У них і стаж солідний, і досвід великий. А, особливо, мають організаційні здібності в роботі з колективами, бажають внести щось нове, цікаве. Правда, люди сприймають, на жаль, все це по-різному.
Ось по цьому ми і зійшлися з працівниками Радивилівської районної держадміністрації: заступником голови Іваном Васильовичем Котом, начальником відділу у справах сім'ї та молоді – Чупіною Оксаною та Іриною Миколаївною Ковалевською, начальником відділу освіти. Нас об'єднала любов у все те, що ми робимо. Коли починаєш якусь справу, то, як кажуть, краще домовлятись на березі. Так і ми домовляємося і свято контролюємо всі основні пункти, вкладаємо душу в кожну роботу. Я вдячна долі, що звела мене з цими чудовими, працьовитими людьми. Я замітила в них людей, які хочуть, рвуться в прямому відношенні, до нового чогось, суттєвого, прагнуть внести щось цікаве в свою роботу. Вони дійсно є талановиті і терплячі, врівноважені, зрілі сформовані особистості, які найближче стоять до людей, а значить, на ділі мають можливість будувати свою роботу в тісному зв'язку з життям.
Життя завжди диктує свої закони. Я пройшла довгий шлях і бачила дуже багато цікавого, та й сама приймала участь у створені різних творчих проектів. Мені дуже хочеться щось надзвичайне і професіонально - корисне внести у їхні плани роботи зі школами, молоддю, де я змогла б допомогти у вихованні нашого молодого покоління як поетеса, проректор і куратор Рівненської області по МАЛіЖ, член Національної спілки журналістів України і щира землячка.
Таку нагоду мені уже давали і Оксана Чупіна, і Ірина Миколаївна, які володіють вагомими знаннями, вміло використовують потенціал співробітників, розумно розподіляють обов'язки, здатні швидко орієнтуватися в будь-якій, часом навіть екстремальній ситуації.
Не будуть лишніми і слова в адресу Івана Васильовича Кота. Скажу прямо, що це дуже цікава людина, енергійна, пунктуальна, вольова. За пару минулих років ми зробили багато хороших справ на користь нашої молоді і МАЛІЖу. Думаю, що наша робота продовжиться, бо з ним працювати легко і просто.
Дякуючи Ірині Миколаївні Ковалевській, я побувала у багатьох середніх школах Радивилівського району на зустрічах з учнями та вчителями. А у деяких – разом з нею: це Пляшевка, Хотінь, Козин, Рудня-Почаївська, Підзамче, Теслугів, Радивилівська СШ №2. А попереду чекає ще багато сільських шкіл.
Хочу сказати, що зустрічі були цікавими. Про що свідчить велика кількість дитячих питань до мене, прохання допомогти у редагуванні власних віршів, обмінювалися телефонами для майбутніх консультацій, розкупили мої книги з автографом. Зацікавилися вступом до Малої Академії літератури і журналістики. Вибір великий – шість номінацій і три вікових категорії. Тепер – це справа вчителів. Діти відкрили свій талант, а педагоги заповнили документацію для нас. Потрібно давати дорогу юним обдаруванням. Адже це і є майбутнє нашої України. Я бачила, як спалахував блиск у дитячих очах. Мабуть, летючі стебла моїх слів густим дощем западали в душу. І я палала щастям бути разом з ними, адже і я педагог. І шкільні пороги, і інститутські, де я працювала, відчувала ще твердо під своїми ногами.
Думаю, що наша спільна виховна робота закладе у дітей фундамент світогляду, любові до навколишнього світу, до рідної Батьківщини, школи, дорослих.
У кожній школі я залишаю для бібліотеки в дар свої книги. Думаю, що вони будуть прочитані дітьми. Адже пошта рясним врожаєм закидає мене листами. Діти радо спілкуються зі мною Я тим окрилена живу. Це моє щастя!
Ангеліна Оборіна – член Національної спілки журналістів України, поет, проректор Малої Академії літератури і журналістики
м. Львів
