У нашому домі, скільки себе пам'ятаю, завжди жив слон. Звичайнісінький плюшевий слон, наповнений тирсою, спокійнісінько спочивав на шафі. Він жив там завжди. Старенький, рожевий, у блакитному комбінезоні.
Слон був не простий – він був святковий. Зазвичай жив на шафі. А у дні народження слона знімали, струшували пил, садили за стіл. Ми знали – у нас свято, будуть подарунки. Вони й справді з'являлися поруч із ним.
На Новий рік я знала, що Дід Мороз не прийде, бо є слон. І саме він принесе подарунки на Різдво. Подорослішавши усвідомила, що подарунки готують батьки, але, як і раніше, вірила казковому слону.
Давно залишила батьківський дім. Слон переїхав разом зі мною. Тепер, і мої дітки спросоння біжать у свята до слона, якщо він сидить за столом. Вірю що колись старенький рожевий слон залишить нашу домівку разом із моїми дітьми.
Одного дня помітила щось у кишеньці комбінезона слона. На малесенькому аркуші паперу Наталочка акуратно написала: «Любий мій слонику! Хочу, аби мама швидше видужала і ми поїхали до бабусі. Шкода, що тобі не дозволено їздити в село... Там так гарно. Якщо мені куплять акварельні фарби й альбом, я все тобі намалюю! Ти тільки потурбуйся , щоб Анька на мене не ображалася й не кривлялася...А ще обіцяю: з математикою в мене буде все добре!І ще одне бажання. Чомусь так довго не приходить до школи Денис. Зроби так, аби він видужав швидше...Без нього сумно. Ніхто в класі не знає так математику як він. З цим навіть погоджується сама математичка.»
У нашого слона є день народження: 1березня. З приходом весни ми даруємо йому новенький комбінезон з кишенькою для бажань. Тоді він сидить разом з усіма за столом. Всі присутні звітують йому про гарні вчинки: меншенькі мають вивчити й продекламувати нового вірша, чи намалювати малюнок, заспівати пісню чи затанцювати. Дорослі також пригадують свої добрі вчинки.
Цікаво, чи вірить ще хтось у рожевого слона? Чи у вашому домі є інший талісман?
