Проміння сонячне сьогодні
Як перевесло,
Дзвенить трава і вся земля
Немов воскресла
Я ж бачу знову заметіль,
В пухнастім ранку
Тоненьку дівчинку в пальто
На сірім ганку.
І рукавичка, й завиток
Її волосся,
Наче мальовані на склі,
Мені здалося.
Вологі очі від снігів,
Уста гнівливі
І на тендітному плечі
Краплинок злива.
Хто винен, а хто не правий -
Яка різниця?
Чи пишна панна Ви були,
А чи служниця?
Перші слова несміло Ви
Тоді сказали,
Як своє серце віддали,
Моє - забрали.
19 лютого 2026
11 лютого 2026
04 лютого 2026
04 лютого 2026
28 січня 2026
Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...
Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...
94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...
Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.
Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...
Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...
© Папченко А.И., 2010.
Коментарі
Але я ще хотів сказати, що панна Олександра - лірик від природи. Вона свою буденну мить недавньої юності подала у казковому забарвленні і вийшов кольоровий спогад, який хочеться читати і пречитувати.