Плачуть жінки споконвіку й донині
Не тільки смертні, але й богині.
Плаче усе, що жіночого роду -
Те, що не гарне й красиве на вроду.
Плачуть розлука, самотність, недуга,
Тиха печаль і розпачлива туга.
Плаче стражденна у тернах дорога,
Згублена мрія, нужда і тривога.
Плаче у горі священна війна,
Скапує стиха сльозою вона.
Плачуть розлучені дочка і мати,
Дітьми залишена батьківська хата.
Плаче покинута в світі дитина
І без нащадків ридає родина.
Плаче дружина і хлипа коханка,
Квилить рілля, що вона наркоманка.
Стогне прибита морозом калина
І не змовкає в сльозах Україна.
Всі блоги
Вічний плач
- Деталі
- Перегляди: 1505
