Колись і я у вічність відійду
Так, як в історію відходять роки.
Розвіє вітер моє щастя і біду,
Стежина росяна забуде мої кроки.
А світ не знав мене, оскільки я
Зірок не відкривала, ні америк
І надмір тиха молодість моя
Не була в центрі пліток та істерик.
Моя не сяяла в короні голова,
У діамантах не купались руки,
Численних підлабузників слова
Не тішили мене у час розпуки.
Жила життям простим, як хліб і сіль,
І більшого у Бога не просила
Та все ж мій слід земний не сточить міль -
Я нитку родоводу не згубила.
Всі блоги
Нитка родоводу
- Деталі
- Перегляди: 1729
Коментарі