Спинивсь на пристані буття
Поглянув, мов в люстерко, в воду.
У нім усе моє життя
І все життя мого народу.
Зневага, біль до забуття
І кров'ю збризкані кайдани.
Народ, позбавлений життя
Сміттям згортали в братські ями.
А час на сполох в дзвони бив,
Щоб розбудити в душах віру.
Та люд в зневірі спрагло пив
Згубивши до спиртного міру.
І все ж вставали в повний зріст
Сини Українського роду,
Бо їх життя наповнив зміст
В катівнях вмерти за Свободу.
А слово правди з їхніх уст
Камінні мури спопеляло,
В мільйони зачерствілих душ
Надію, в новий день, вселяло.
І ось свобода, та не та.
Тоді, за що, нас так карали?
Бо знов ведуть, немов Христа,
Щоб розіп'яти над віками...
Всі блоги
На пристані буття
- Деталі
- Автор: Дах Ігор Тимофійович
- Перегляди: 1400
Коментарі
Ми важко, з великими жертвами, але, здаєтья, йдемо до здійснення нашої мрії.
Дуже вдячний за Вашу позицію , за Ваш талант! Бережи і помагай Вам, БОЖЕ!