Ще восени до бабусиного саду зачастила сойка. Синьокрила птаха ретельно щось вишукувала в опалому листі під кущами смородини і порічок. А через деякий час вона почала ховати під ними жолуді, які падали з дуба, що росте неподалік бабусиної хати, на церковному подвір’ї. Ми не чіпали її запасів. Хотіли дізнатися: що з цього вийде?
Перед самісінькою зимою сойка зникла. Навіть скучно стало за нею. Невдовзі землю вкрив сніг. Сойка знову стала навідуватися у бабусин садок. Під товстим білим килимом снігу вона безпомилково знаходила свої запаси жолудів і ласувала ними. Феноменальна пам'ять! Годі цьому не здивуватися!
В одній книзі про птахів я прочитав, що за своє життя сойка може посадити не одне дубове деревце. Встромить жолудь в землю про запас, не з’їсть його взимку, а згодом з нього проросте молодий дубочок.
Коментарі