Мабуть, у кожного із нас є свої улюблені пташки. Для мене – ластівка. Та й в українського народу до неї особливе ставлення, шанобливе. Якими тільки епітетами їх не нарекли – щебетушка, невтомна трудівниця, Божа пташина, мати-ластівочка, весняночка…
Певен, що і ластівки люблять людей, довірливо ставляться до них, адже в’ють свої гнізда на балконах, під стріхою хати. Добрий господар обов’язково прикріпить під гніздом дощечку, аби не впало. Як от зробив наш сусід, у якого на балконі вже кілька років поспіль селяться ластівки. Та ще й накаже: «Зайвий раз не заглядай, не тривож!».
Ластівки – дружні! Якось мені доводилося спостерігати, коли гостював у дідуся і бабусі в селі, як нахаба-горобець занадився у гніздо ластівок. Непроханого гостя проганяли зграйкою. На допомогу господарям гнізда прилетіло понад десять ластівок. Той дременув, що й слід простиг.
З ластівками пов’язано багато народних повір’їв. Наприклад, не можна руйнувати гнізда ластівки, бо це – великий гріх, корова не буде давати молока, хось у сім’ї помре… Зрештою, не можна руйнувати гнізда будь-якої пташини, адже хто ж тоді буде ловити шкідливу комашню?
Їх поверненню весною радіють і старі, і малі. А ось у серпні (таке особливо цікаво поспостерігати у селах), коли ластівки дружньо ланцюжком всідаються на проводах електроліній, ознака того, що наближається осінь і вони готуються до відльоту.
Як не хочеться, щоб щебетушки покидали нас. Тож український народ вигадав таке повір’я: ластівки не відлітають у вирій, а ховаються у криницях, на самому дні, там і зимують, очікують приходу весни.
Відверто кажучи, таким побрехенькам повірив і я, будучи ще зовсім дитиною. Перехилявся, заглядаючи у криницю, шукав за ластівками, навіть здавалося, що бачу їх. Перехилявся, допоки не отримав добрячого прочухана від батьків. Ось тоді всі мої ілюзії, що ластівки ховаються у криницях, вмить розвіялися. Вони таки відлітають у вирій!
Ластівки можуть підказати погоду. Одного разу, рано-ранесенько, ми пішли з татом порибалити на річку Західний Буг. Поганю клювало. Спіймали лишень кілька маленьких рибинок котикові на сніданок.
- Буде дощ! – запевнив тато.
- Тому, що погано клює? – запитую.
- Ні. Подивись: ластівки низько літають і над рікою, і над берегом, ловлять комашок для своїх ненаситних малят. А ось коли вони літають високо у небі – на погоду.
Справді, о полудні випав дощ.
Маркіян ЛЕХМАН.
Учень 8-Б класу Червоноградської СШ №8, слухач МАЛіЖу.
Коментарі