Якось тато забрав мене з дитячого садочка і ми зайшли у продуктовий магазин. Він купив мені шоколадний баточник. Апетитно «проковтнувши» його, я кинув паперову обгортку на бруківку.
-Маркіяне, але ж ти нечемний! – зауважив тато.
-Чемний! – намагаюся щось заперечити.
-Якщо ти чемний, то,будь ласка, вернися, підніми папірець і викинь його у смітничок. Гаразд?!
-Гаразд! – виконав татову настанову.
-Тепер ти молодець! – похвалив батько.
-Оце правильне виховання! – прокоментувала прибиральниця. – Бо якщо зараз не навчити, то потім буде годі.
Воно й справді так. Бідкаємось, що у нас засмічені вулиці, а самі ж кидаємо сміття будь-де; викидаємо непотріб у ріку, а потім нарікаємо, що не клює, риба перевелася…
Нещодавно, як продовження теми, в італійського католицького письменника о. Піно Пелегріно прочитав таке:
«На трамвайній зупинці мама дала дитині цукерку. Дівчинка, розгорнувши папірець, кинула його на землю, хоча неподалік стояв смітник. Випадковий перехожий запитав у малої:
-Чому ти не кинула папірець у смітник?
Це обурило маму:
-А що вам до того? Моя доня робить те, що хоче!
Перехожий відповів:
-Добре пані, сподіваюсь, що через двадцять років ваша доня не вирішить кинути вас на землю».
МОРАЛЬ: Все починається з малого! Спасибі татові за науку!
Коментарі