Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.
Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.
Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.
І я з
устріну погляди веселі
З усміщкою до сяючого дня.
З весною вже без холоду хурделі
І в ритмах оживе душа моя.
***
Там калина до сонця цвіла,
Де вода у потічку струміла
І струміла до краю села,
І в незрушенній тиші німіла.
І пухкі, мов сніжинки, пелюстки
З неї сипались, наче ті зорі.
Поспішаючи вниз до ріки,
Щоби зникнути потім у морі.
