Ось він - дитинний, незабутий -
Під хмари знявся навкруги.
Стоїть, мов грізний велетень розкутий,
Навік порвавший рабства ланцюги.
В борні він гартувавсь і став невгнутий,
Мов гордий лицар юної снаги,
Як грім гремить його хід гримучий
У наступові пружної ноги.
Він ненавидить мряку, сум неволі,
До сонць встають ясні прозорі дні.
І зни
к надглум страждань і болі.
І віра у людей - немов граніт.
І линуть в небо співи голосні,
І в радості цвіте життя, мов цвіт.
Коментарі