Ще звечора ніщо не віщувало негоди, навіть день перед тим видався відносно теплим, а вранці враз випав сніг. Глянув у вікно – і вельми зрадів, бо дуже люблю зиму! Сніжинки танцювали у повітрі, повільно спускаючись на землю.
Перше зачарування, яке побачив, вийшовши у двір, - кетяги горобини, що ще міцно тримаються на деревах, одягнули пухові шапки. Та не всі були такими причепуреними. На деяких кетягах влаштували сніданок птахи, струсили з них сніг, а на землі залишили кілька неспожитих ягід. Таким дармовим продуктом люблять ласувати сірі дрозди, інші пернаті, які зимують у нашому краї.
Сьогодні – субота, занять у школі нема. Іду в село до бабусі Лесі допомогти відгорнути сніг, зробити стежини. Милуюся білою ковдрою. Чомусь потягнуло мене йти не коротшою дорогою поміж будинками, а через луг, манівцями. Зате першим ступаю по недоторкані землі, вдихаю свіже повітря. У селі, на лузі воно чистіше, ніж у місті, легко дихати. У похмурому небі літають ворони, голосно і невдоволено каркають. Можливо, знову буде сильний снігопад. Так, принаймні, стверджує народна прикмета.
...Ото перелякався! З-під моїх ніг (вважайте, з-під носа) щось випурхнуло із снігу. Оговтавшись, перевівши подих, здогадався: це були куріпки. Вони люблять ночувати у снігу, адже там тепліше, затишніше. Бува, що і вдень ховаються від холодного вітру та морозу. Не раз вже потрапляв у таку халепу, коли їздив на лижах, але ніколи не вгадаєш, де вони сховалися...
На порозі бабусиної хатини мене зустрів рижий котик Мандарин. Він уперше у своєму житті побачив сніг і не може второпати, що то за диво. Сніжинка впала йому на носа. Мандарин змахнув її лапкою. Потім друга, третя... Котик став ловити білих мух. Не втримався на сковзких східцях і шубовснув у снігову ковдру, тільки голову наставив з-під неї. Ой, виявляється, що це весело, цікаво стрибати по снігу, пірнати. Але не довго стрибав. Змок, замерз – і чимдужче до хати, на теплий припічок. Там таки краще...
А я вітаю Зиму!
Коментарі