Коси в дівчини - то втіха,
Очі - по тілу мороз,
Стан - що карпатська ялинка,
Мова її - то гіпноз.
Коси - дарунок смерічки,
Очі фарбовані в плай.
Брови - від гірської річки,
Що звеселяє наш край.
Коси вже пахнуть любов'ю.
Очі коханням горять,
Брови в чеканні, в двобою,
Любить, не любить - мовчать.
Любить, не любить - вагаюсь
Любить, не любить - боюсь.
Думаю - сині кохають,
Думаю - карі зведуть.
"Люблю!", - шепоче коханий.
"Любить!", - луною в одвіт.
Гори, ліси, поле й води:
"Любить! Іди з ним в політ!
Всі блоги
Вір, бо любить
- Деталі
- Автор: іван Ісаєвич
- Перегляди: 1261
