Твори Тараса Шевченка — безцінний скарб української мови. У нашого Кобзаря ми зустрічаємо слова й давно вже призабуті — історизми, архаїзми, а серед них і ті, що стосуються певних ремесел. Не вживаємо цих слів у повсякденному спілкуванні чи, принаймні, часто, бо саме ремесло занепало, зникло.
Ще з початкових класів усім нам добре відомий Шевченків вірш «Мені тринадцятий минало...», де є рядки:
«...І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала...».
Хто бездоганно декламував на уроці не уривок, а весь вірші, певен, слово «плоскінь» спантеличило. Мене, наприклад, так. Можливо, хтось з учнів навіть замислився на цим: «А що воно означає — плоскінь?». Навіть представники старшого покоління не завжди можуть дати йому тлумачення.
Ось яке визначення подає 11-томний «Словник української мови» (Том 6, сторінка 592): «Плоскінь — чоловічі рослини конопель, а також волокно з них». Саме з цього волокна виготовляли нитки і ткали полотно для пошиття одягу (насамперед — сорочок), який високо цінувався. Робили це дівчата здебільшого на вечорницях.
Тепер конопель, звісно, не вирощують. (Ні, борони Боже! Мова не йде про рослину, з якої беруть наркотичну сировину; мова про так звані «промислові коноплі», які якраз і вирощували задля виготовлення полотна. І, взагалі, це зовсім різні рослини). А конопляне полотно здебільшого заміняє... фабрична синтетика.
Втім, читайте твори Тараса Шевченка й пізнавайте багатство української мови!
Коментарі
Маркіяне, слушна порада – «читайте твори Тараса Шевченка й пізнавайте багатство української мови!» Гадаю, є ще над чим працювати, але за допомогою такої дослідницької праці, значно легше подорожувати стежинами мовознавства. Чекатиму нових досліджень. Вітаю з черговою публікацією, ювілейною,сотою ! Стежу за новими дописами, які дозволяють почерпнути багато корисного! Так тримати!!!