Трапилася нагода побачити у дворі міської багатоповерхівки веселе дійство, вважайте, розіграну «акторами» байку. Але для кота — це прикра пригода...
На молодій березі поміж гіллям всілася сорока. Ні, на відміну від ворони, без сира у дзьобі.
— Ох, і ласий гостинець буде для мене! — подумав товстий чорний кіт під деревом, що аж облизався. — Зараз її упіймаю.
Вискочив на дерево (опинився не так вже й далеко від сороки) і в напрузі, готовий будь-якої миті кинутися на неї, став підкрадатися. Сорока враз розкусила котячий намір, але вирішила покепкувати з нього. Чим ближче підкрадався кіт, тим вище й вище птаха перестрибувала з гілки на гілку. Нарешті добралася до верхівки берези, де лишень тонесенькі гілочки. Словом, заманила кота у пастку-халепу. Сороці хоч би й що, вправно балансує, а вгодованому котові важко втриматися.
Кіт доволі набрав мисливського азарту і стрибнув на сороку. Птаха цієї миті — пурх у небо. Тонесенька гілочка не втримала кота і, гойднувшись, «кинула» хижаком об землю. Метрів чотири летів без парашута. Приземлився у калюжу. Вискочив з неї, мов ошпарений, хоча вода була холодна, бо рання весна, опісля завмер, не може второпати — що трапилося?..
Оговтався. Сорока тим часом знову сіла на гілку берези, ледь не над головою кота, скоса глянула на нього і задоволено заскреготала:
— Ну що, спіймав облизня? Може, ще пограємось у лови?..
Кіт не знав, що відповісти... Аж раптом прочинилися двері під'їзду. Виглянула господиня і гримнула на кота:
— Бачила крізь вікно твої пригоди, Мурчику, бачила... Добряче погуляв та ще й скупався... Машір додому!
(«Машір!» - галицький діалект слова «іди!»).
Ображений, обдурений сорокою кіт, з очима, сповненими провини, почалапав, опустивши голову, до господині.
Ех, не його день...
Коментарі
"Машір додому" - напоминает, как у нас говорят "а ну марш домой".