(З фенологічного щоденника)
Цього літа дощі випали “вчасно”, якраз, коли закінчилися жнива, тож не стали на заваді хліборобам. Мало хто з них не впорався зі збиранням урожаю.
Після спекотних сонячних днів (погода — саме для жнив!) враз задощило. Вода з неба лилася ледь не дві доби поспіль. Земля ожила, наповнюючись вологою. За цей небесний дар дякувала вся рослинність на грядках, особливо огірочки, помідори, капуста, перець.., що дозрівають. Уже не раз переконувався: вилий під корчик навіть відро води з криниці, а випаде лише горнятко дощової — зовсім інший ефект.
Вранці відразу після дощів землю сповив сивий туман, та такий густий, що далі носа світу Божого не видно.
— Добра прикмета! Час іти до лісу збирати білі гриби! - підказали дорослі.
Я не гаяв часу, а взяв торбинку і вирушив на “тихе полювання”, щоправда, без надії знайти щось путнє (такий ще з мене грибник!), лиш би прогулятися лісом, побути наодинці з Природою, помилуватися красою лісових пейзажів. Але марно сумнівався щодо грибних трофеїв. Такий знайшов десяток білих грибів і, як “приз” за старання, одного маслюка. Хоч невеликі гриби потрапили у торбинку, однак повертався додому не з порожніми руками.
Та найбільше тішило інше: ще раз пересвідчився у правіковічній мудрості народу, знаннях ним прогностичних господарських прикмет. Цьому потрібно навчатися все життя!
