У неділю вранці повертаюся з батьками з церкви. Під час проповіді на Службі Божій священик цікаво розповідав про людську доброту, прояви милосердя до ближнього, взаємодопомогу, готовність прийти на порятунок іншого. Перебуваю під приємними враженнями від цієї проповіді, мудрих слів душпастиря.
Вже у нашому дворі проходимо повз контейнер для сміття, куди викидають харчові відходи. Біля контейнера хтось поклав кілька скибок черствого, засохлого хліба (не викидати ж у смітник!), сподіваючись, що якась пташина підкріпиться ним. Цей хліб відразу, як кажуть у нас в Галичині, “уздріли” три галки і ворона. Дармовий сніданок! Тільки-от ворона була з перебитим крилом, тягнула його по землі, не могла ні на метр злетіти вгору. Така й сама стане легкою здобиччю для хижаків.
Галки не пускали одвічного конкурента до щедрого столу, всіляко відганяли її, хоча гостинців вистачило б на всіх, і то з надлишком. Як тільки ворона не намагалася підкрастися до скибки хліба, галки тут же давали відсіч. Та, голодна, з пораненим крилом, не могла сперечатися з нахабними жаднюгами.
...Кепського настрою від побаченого додавала ще й сіра, похмура осіння погода. Пробирало холодом, моросив дрібний дощ...
І раптом одна галка взяла у дзьоб скибку хліба, поклала її біля ворони, стала “в обороні”, щоб інші не забрали ласий шматочок у пораненого птаха, і чатувала доти, допоки ворона не наситилася.
Ось тут я знову згадав проповідь священика і замислився: як нам, людям, інколи бракує такої взаємодопомоги.
Коментарі
И отлично написано. Согласна с предыдущими комментаторами.